^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonД. І. Менделєєв був членом понад 90 академій наук, наукових товариств, університетів різних країн. Назва Менделєєва носить хімічний елемент № 101 (Менделевій), підводний гірський хребет і кратер на зворотному боці Місяця, ряд навчальних закладів та наукових інститутів. У 1962 р. АН СРСР заснувала премію і Золоту медаль ім. Менделєєва за кращі роботи з хімії та хімічної технології.

.
a@chemworld.com.ua

Хімічний Світ

Нет токсичных веществ, а есть токсичные дозы. (Парацельс)

Особливості метаболізму білків у легенях

legeniЛегені перебувають в умовах постійного унікального навантаження, що по­в’язане як із силами протидії спаданню легенів, так із чергуванням фаз вдиху та видиху. Виконання легенями їхньої функції забезпечується завдяки значно­му вмісту в їхній структурі білків — колагену та еластину. Порівняно з іншими паренхіматозними органами кількість колагену в легенях найбільша. Ці білки забезпечують сталість форми легенів і полегшують виконання ними газообмін­ної функції.

При деяких хворобах — емфіземі й фіброзі легенів — спостеріга­ють зміну структури та властивостей цих білків. Важливу роль у фізіологічних процесах легенів відіграють білки, що входять до складу сурфактанту та брон­хіального секрету.

Колаген — фібрилярний білок, локалізований на рибосомах, який утворює триспіральну молекулу — мономер з М-270 000, завдовжки 290 нм. Сполучен­ня 5-8 мономерів утворює фібрилярну нитку. Протеоглікани сприяють утво­ренню пучків колагенових фібрил і колагенових ниток. Виділено 5 типів леге­невих колагенів, які відрізняються між собою за складом кінцевих залишків α-ланцюгів.

Еластин — фібрилярний білок строми легенів, який має два структурні ком­поненти — власний еластин і структурний глікопротеїн. Еластин характери­зується наявністю значної кількості неполярних амінокислотних залишків, таких як гліцин (близько 30 %), аланін (24 %), валін, фенілаланін, ізолейцин і лейцин. Структурний глікопротеїд містить у своєму складі багато вуглеводів і цистину, у ньому відсутні десмозин і оксипролін.

Концентрація еластину в легенях при емфіземі зменшується і перебуває в ме­жах 9,0-9,9 %, тоді як у здорових людей — 30-35 %; у дітей у середньому 7,32 %. Підвищений розпад еластину спостерігають у разі порушення балансу в системі ферментів протеолізу та інгібування. Інгібітором протеаз є α1-антитрипсин. Особи, в яких відсутній ген, відповідальний за синтез α1 -антитрипсину, належать до групи ризику захворювань легенів з подальшим розвитком емфіземи.

Другим білком — інгібітором протеїназ є α2-макроглобулін, який належить до α2-глобулінової фракції й інгібує активність усіх чотирьох каталітичних класів: серинових, тіолових, карбокси- та металопротеїназ. Біологічна роль α2-макроглобуліну полягає в регуляції функціонування системи комплементу, регуляції судинного тонусу та реакцій запалення.

Зниження концентрації α2-макроглобуліну спостерігають при захворюванні легенів, особливо при бронхіальній астмі.

Кількість α2-макроглобуліну в мокротинні хворих на хронічний обструктив­ний бронхіт у фазі загострення становить від 2,7 до 1009 мг/л, тоді як концент­рація цього інгібітора в сироватці крові — 1535 мг/л (за норми 2214 мг/л). Очевидно, α2-макроглобулін із сироватки крові потрапляє в мокротиння внас­лідок підвищеної проникності клітинної стінки. Отже, в розвитку легеневої па­тології має значення співвідношення протеаз та інгібіторів.

Роль протеогліканів і глікопротеїнів у легенях. Міжклітинна речовина спо­лучної тканини має гелеву консистенцію завдяки високому вмісту протео­гліканів. Типова молекула протеоглікану складається з серцевинного поліпептидного ланцюга — кору, до якого з боків приєднуються глікозаміноглікани. Вуглеводна частина протеогліканів має негативний заряд, що визначає головну їх роль у регуляції водно-сольового обміну, а також має можливість вступати в комплекси з колагеновим білком та йонами Кальцію.

Гепарин — глікозаміноглікан, який синтезується тканинними базофілами сполучної тканини, виявляє антикоагулювальну дію, пригнічує згортання крові завдяки своїй властивості утворювати комплекси з багатьма білками системи згортання крові. Концентрація гепарину в легенях досить висока, а його дія виявляється в основному в клітині.

Кератансульфат бере участь у формуванні каркасу легені, його кількість із віком збільшується, що призводить до зниження еластичності. До складу міжклітинної рідини входять і глікопротеїди, які містять до 15 % вуглеводних залишків. Вони малорозчинні, але мають високі антигенні властивості. До них належить фібронектин, який знаходиться в позаклітинній рідині на поверхні багатьох клітин. Розрізняють дві його форми — розчинну, яка циркулює в крові та інших біологічних рідинах, і зв’язану з поверхнею клітин.

У хворих на хронічний бронхіт і альвеоліт виділення глікопротеїдів із сечею зростає (відповідно 1199 мкмоль/добу, 1430 мкмоль/добу за норми 798 мкмоль/добу), але найвищий їх рівень відзначено при саркоїдозі. Відповідні зміни збігаються зі змінами гострофазних білків у крові.

Сайт створений у 2011 році. Контакти: a@chemworld.com.ua