^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonД. І. Менделєєв був членом понад 90 академій наук, наукових товариств, університетів різних країн. Назва Менделєєва носить хімічний елемент № 101 (Менделевій), підводний гірський хребет і кратер на зворотному боці Місяця, ряд навчальних закладів та наукових інститутів. У 1962 р. АН СРСР заснувала премію і Золоту медаль ім. Менделєєва за кращі роботи з хімії та хімічної технології.

.
a@chemworld.com.ua

Хімічний Світ

Нет токсичных веществ, а есть токсичные дозы. (Парацельс)

Вплив ксенобіотиків на ферменти

Інші органи й тканини беруть участь у мета­болізмі ксенобіотиків меншою мірою. їх метаболізм відбувається в різних органелах клітин печінки. Найпотужніша ферментна система метаболізму містить­ся в ендоплазматичному ретикулумі (у мікросомах). Поза мікросомами мета­болізм ксенобіотиків відбувається в гіалоплазмі, мітохондріях, лізосомах, пероксисомах. Ферментативні реакції перетворення чужорідних речовин можна розподілити на: 1) окисно-відновні; 2) гідролітичні; 3) реакції кон’югації; 4) інші реакції (циклізація, ізомеризація, дегалогенування та ін.).

Деякі лікарські засоби можуть зумовлювати індукування, тобто стимулю­вання утворення ферментних систем, які беруть участь у метаболізмі лікарсь­ких і токсичних речовин. Унаслідок цього концентрація фармацевтичного пре­парату в крові й тканинах зменшується і лікувальний ефект знижується. Відо­мо понад 200 сполук, які стимулюють метаболізм лікарських речовин у мікро­сомах печінки. Однією з найактивніших є фенобарбітал (люмінал), вживання якого збільшує швидкість гідроксилування, наприклад, барбітуратів і мепробамату, дезалкілування амідопірину та інших мікросомальних біотрансформацій. Фенобарбітал спричинює індукування ферментів непосмугованого ендо­плазматичного ретикулуму клітин за рахунок збільшення кількості білка, у тому числі й ферментів у мікросомах, а також знижує швидкість їх розпаду. Попереднє введення фенобарбіталу призводить до збільшення кількості мемб­ран непосмугованого ендоплазматичного ретикулуму та до зростання вмісту в них білка, РНК і фосфоліпідів. В основі індукування синтезу білків лежить дерепресія гена-оператора генетичних систем, відповідальних за синтез мікросо­мальних ферментів, аналогічно до механізму дії гормонів.

Ця активація пригнічується речовинами, що гальмують біосинтез білка, на­приклад антибіотиком актиноміцином — інгібітором синтезу іРНК. Одночасне введення актиноміцину усуває також стимульоване фенобарбіталом підвищен­ня активності окисного дезамінування, посилене утворення цитохрому Р-450 і мікросомального білка. Після припинення введення фенобарбіталу відбуваєть­ся зворотний розвиток цього індукованого синтезу, а рівень ферментної актив­ності та вміст ферментного білка повільно повертаються до норми.

Медикаменти, які стимулюють мікросомальні ферменти, дуже різняться за фармакологічною активністю. До них належать барбітурати, анальгетики, протизапальні й антигістамінні засоби, транквілізатори та багато інших.

Крім речовин, що стимулюють метаболізм лікарських засобів, є група препа­ратів, які пригнічують активність мікросомальних ферментів. Такі властивості мають, наприклад, препарати, що пригнічують біосинтез білків (антибіотики гру­пи тетрацикліну, іпроніазид, іміпрамін, морфін, кодеїн та ін.). Інгібітори моноаміноксидази гальмують дезамінування адреналіну, тираміну, серотоніну та інших речовин, що містять аміногрупи, тому під час застосування інгібіторів моноаміноксидаз у хворих можуть виникати ускладнення (гіпертонічний криз).

Відомо, що в основі гальмування мікросомальних ферментів різними інгібіто­рами лежать різні механізми (конкуренція за активний центр ферменту, роз’єд­нання окисних процесів, зміна проникності ліпопротеїнових мембран тощо).

У разі повторного вживання лікарських речовин їх прискорений метаболізм через індукований вплив на мікросомальні ферменти може спричинити розви­ток толерантності до цих ліків. Такі лікарські засоби прискорюють власний метаболізм (фенобарбітал, фенілбутазон, мепробамат тощо).

До фізіологічних чинників, що впливають на метаболізм ксенобіотиків, на­лежать: вік, стать, вид харчування, вагітність, розвиток ферментних систем тощо. Чинниками навколишнього середовища є: стрес, йонізуюче випроміню­вання, забруднення навколишнього середовища тощо.

Сайт створений у 2011 році. Контакти: a@chemworld.com.ua